Колодач - пластунський ніж. Розповідає Леонід Безклубий

Про #колодач - #ніж пластунів, розповідає Леонід Безклубий. Яким був ніж козацьких розвідників? Ніж, від якого неможливо захиститися – колодач. Як правильно тримати ножа в бою. Українські бойові мистецтва і легенди про козаків. Звичайно, це лише вступ і ознайомлення з таким цікавим розділом у Спасі, як ножова робота. Пластуни часто виконували бойові задачі, озброєні лише ножами. Як казав свого часу Леонід Петрович Безклубий: “Найстрашніша атака – уночі і мовчки”. І саме такі атаки здійснювали пластуни. Леонід Безклубий походив із передружжя старовинних українських козацьких родів. Родовий Кут (хутір) Безклубівщина, що на Холодноярщині, було знищено 1921 року. Дід по батькові, Григорій Безклубий, був “заморений у 33-му голодом. Його діда Трохима Гладкого (з боку матері) вороги розстріляли 1937-го. Дід Трохим був із “роду того Гладкого, що в Берестейському таборі був Чорною Радою обраний похідним (наказним) гетьманом”. Родовий Кут (хутір) Гладких – Гладківщина – зараз село на Переяславщині. “Дружина Трохима Гладкого Наталка (дівоче прізвище Чорна) оселилася в селі Фарбованому (Карбоване за старою назвою), що в Супойській долині, неподалік Яготина, де з давніх часів жили Куліші – ще одна родинна лінія по батькові. Сама ж Наталка Гладка, як і її брат Сергій Чорний – з чорноморців Передслав-Кочубею (Одеси), станиці Маслівка (зараз селище Маслове), що на березі Хаджибейського лиману. Сергій Чорний жив на Італійському бульварі, працював у “Бельгійському” трамвайному депо, до 1914 року був членом Козацької громади Одеси. У 1919-му пішов за тими гаслами і Сергій Чорний. Деякий час воював у Червоній гвардії. Але не те сталося, що бажалося. Тож потім був з Чучупакою і махновцями. У 1923 р. в Одесі Чорного було заарештовано більшовиками. Від розстрілу врятував Лев Зіньковський-Задов. Саме через Чорних та Гладких дійшла до нас традиція українського Звичаю – козацький Спас, унікальні перекази, карби, застороги характерні. Зберегли роди Звичай-віру козацьку – духовну сутність українців, вічну і незмінну – Віру Правди. Зберегли й передали у спадщину”. Леонід Безклубий народився 2 січня 1947 р. в Харкові в родині офіцера-артилериста. Мама, Марія Трохимівна, 1922 р. н., працювала у госпіталі фельдшером. Батько Леоніда, Петро Степанович, 1920 р. н., майор запасу, інвалід війни, та мати після служби оселилися в Одесі. “Я виховувався у стариків у м. Одесі по вулиці Чорноморського козацтва, 17, де після служби мешкали батьки, – розповідав Леонід Безклубий. – 1965 року закінчив одеську школу №113. У 1966 – 1968 рр. служив радіотелеграфістом у Російській Федерації, в м. Дзержинськ, в Окремому охоронному полку шеренговим. Після служби в армії з 1968-го по 1975 рік працював майстром пресвулканізаційного процесу. Працював у різних місцях.Від березня 1995 р. до травня 1996 р. обіймав посаду заступника директора МПП “Нікі”, а потім – тренера з української боротьби “Спас” у спортивно-оздоровчому комплексі “Одессільмаш”. “Ми підійшли до “порогу” генного запасу поколінь, – розмірковував Леонід Безклубий. – Такі нам створювали обставини суспільного життя, протиприродного, вороги наші… Дуже довгою була наша війна за життя. Жити на Світовому Перехресті (у Краю Предків, Землі-Україні) може тільки унікально сильний народ. Ми такі і є. Але багатотисячолітньому ресурсу без поповнення чи повернення хоч на 300 – 400 років до свого Ладу (Інтересу) настає кінець. Та чи не найбільшу шану і повагу здобув Леонід Безклубий за збереження та поширення української бойової традиції – рукопашу Спас. Ще на початку 1990-х років Леонід Петрович розпочав впроваджувати рукопаш Спас, як елементу козацького вишколу і виховання до системи фізичного виховання України (у вигляді відокремленого, адаптованого до умов спортивної діяльності виду бойових одноборств), та до програм підготовки фахівців силових відомств у межах їх спеціалізації. 26 січня 2008 р. Леонід Петрович Безклубий пішов з життя. Козацьке бойове мистецтво Спас. Заняття та семінари: пишіть [email protected] або заходьте на сайт http://www.spas.rivne.ua/ #спас #БойовіМистецтва