Заміни нема (пост-панк, версія без сопілки)

Я і ще постою... Сиджу я на фронті вже п'ятий рік, Мене не замінять — це каже комбриг. Немає заміни просто повір, Всі люди зникають, немов серед гір. Я хочу додому, я хочу в сім'ю, Та ворог бажає країну мою. А небо над нами одне на віки, Тут пам'ять гартують сталеві зірки. Між «треба стояти» і «хочу назад» Ми пишемо долю під гуркіт гармат. За кожного брата, за кожну сестру, Я вистою тут, я іще постою. Не можу сказати захисту «ні», Бо я народився на цій землі. А друзі бояться, що їх заберуть, Відправлять далеко і не знайдуть. Їм не знайома мова вини, Бо не народились вони для війни. ​А небо над нами одне на віки, Тут пам'ять гартують сталеві зірки. Між «треба стояти» і «хочу назад» Ми пишемо долю під гуркіт гармат. За кожного брата, за кожну сестру, Я вистою тут, я іще постою. Я і ще постою Ніхто не народжений був для вогню, Та ми бережемо країну свою. Допоки серце у грудях горить — Ми будем тримати цю кожну мить. Я і ще постою Ми будем тримати