Піше паломництво до Почаєва

Паломництво. Хресний хід від Свято-Миколаївського храму міста Луцька до Почаївської Свято-Успенської лаври очима наших паломників. Ми не є професійними відеооператорами чи режисерами монтажу. Ми просто знімали на пам’ять, щоб зберегти ці дорогоцінні миті. І ось одна з наших паломниць підготувала відеоспогад про цю благословенну подорож. Попереду буде ще кілька відео, а сьогодні пропонуємо вашій увазі короткий фрагмент нашого паломницького шляху. Це був справжній подвиг молитви — за мир в Україні, за наших воїнів, за наш храм, за наші родини та за кожного, хто потребує Божої допомоги. Насамперед дякуємо Господу, Пресвятій Богородиці, а також святителям Миколаю та Спиридону, які невидимо покривали нас у дорозі. Ми пройшли близько 150 кілометрів полями та селами. Усюди нас зустрічали добрі люди, підтримували та пригощали монахині. Особлива подяка ігуменії Михаїлі настоятельниці Городоцького монастиря та сестрам Млинівського подвір’я Свято-Вознесенського подвір’я Городоцького монастиря, а також сестрам Скитаправедної Анни. Завдяки їхній любові, турботі та молитвам ми відчували себе справжньою духовною родиною. Господь дарував нам багато благодатних моментів і справжніх чудес. Ми принесли до Почаєва новонаписану ікону Почаївської Божої Матері, а також отримали в дар копію новописаного образу Дубенської ікони Пресвятої Богородиці з рук ігуменії Михаїли. У монастирях та в селі Повча священнослужителі, монахи та миряни нас зустрічали з хлібом і сіллю. Люди зі сльозами радості на очах виходили назустріч паломникам. На кожній зупинці звершувалися богослужіння та Божественні Літургії, а в Скиту праведної Анни ми мали радість звершити нічну Божественну літургію та окунутися в цілющому джерелі. Було нелегко. Було дуже важко. Але це були дні великої духовної радості, братньої любові та Божої благодаті. Про все це ми ще будемо розповідати. А зараз — короткий відеоспогад про нашу паломницьку подорож. Слава Богу за все!