«Листи до братів-хліборобів» В'ячеслава Липинського | Тетяна Осташко | Skovoroda auditorium

Восьма розповідь історикині Тетяни Осташко з циклу «Україна В'ячеслава Липинського», записана для проєкту Тижня Skovoroda auditorium. Праця В'ячеслава Липинського «Листи до братів-хліборобів» стала унікальним явищем у новітній українській суспільно-політичній думці. Вчений детально на історичних прикладах аналізує відносини між «активною меншістю й пасивною більшістю» при всіх методах організації цієї меншості — аристократії. Вперше в українській суспільно-політичній думці науково було обґрунтовано потребу існування національної еліти, схарактеризовано її структуру, основні риси й роль у розвитку нації та держави. Зважаючи на те, що велику частину свого трактату В.Липинський присвятив порівнянню трьох політичних режимів (Центральної ради, Гетьманату й Директорії) в Україні в добу національно-визвольних змагань, можна стверджувати, що саме вони покладені в основу зробленого ним аналізу типології форм державного устрою — класократії, охлократії, демократії. Розроблена В. Липинським концепція, яка повною мірою висвітлена у "Листах до братів-хліборобів", базувалися на принципах: суспільного плюралізму — Україна повинна розвинути диференційовану класову структуру, що охоплювала б усі верстви, потрібні для існування зрілої нації та самостійної держави; відродження національної аристократії, яка могла б стати сполучною ланкою між «старою» і «новою» Україною і внести елемент стабільності в національне життя; політичного плюралізму — необхідності існування політичної опозиції владі; територіального патріотизму — всі мешканці Україні є її громадянами, без огляду на їхнє етнічне походження, віросповідання, соціальну належність та національно-культурну свідомість та ін.