Тінь сонця - Козача могила

Ти віриш, що досі триває бій, Що кров'ю полита сира земля, Навіки спинився час, коли ти впав з коня. Ти мабуть не бачив і не відчув Мить, коли вічним сном заснув, Востаннє побачивши ці вільні небеса. Крізь сни та крізь мрії пройде твоя душа, По росі промайне сльоза. Твої сини та онуки триматимуть в серцях Подвиг твій, він і вкаже шлях... Ти віриш, та в серці вже щось не так: Не тішить ні поле, ані байрак, На дотик немає сил і встати вже ніяк... Земля -- то для тебе ярмо і гніт, Бо вічне життя -- то стрімкий політ, Як вірити можна в попіл, коли так сяє світ? Крізь сни та крізь мрії пройде твоя душа, Честь твоя збереже наш край. Твої сини та онуки почують у серцях Голос твій, він і вкаже шлях... Навпростець до своїх споконвічних доріг, Де вогнем гартувалося серце. Будь таким, як ти є, і не зраджуй себе! Вирушай: б'є життя через край! Козача могила -- то біль степів, Колиска бентежних нестримних снів, Їй ніч свої сльози ллє та молиться трава. Шуліка кружляє над нею, зве: "Прийди і зі степом з'єднай себе! Стану в пригоді, сину, як не забув мене..." Навпростець до своїх споконвічних доріг, Де вогнем гартувалося серце. Будь таким, як ти є, і не зраджуй себе! Вирушай: б'є життя через край! Ти віриш, що досі триває бій, Що кров'ю полита сира земля, Навіки спинився час, коли ти впав з коня.