Регіональний вимір історії ХIV–XVI ст. | Віталій Михайловський | Skovoroda auditorium

П'ята розповідь історика Віталія Михайловського з циклу «Освітлені віки нашої історії: українські землі у XIV - XVI ст.», записана для проєкту Тижня Skovoroda auditorium. Історія будь-якої країни – є історією регіонів. Український регіональний вимір історії має кілька важливих зрізів, що визнаються насамперед політичними подіями XIV–XVI cт. В першу чергу це проявляється у відсутності державного центру після 1340-х років. Для одної частини земель, які ми вважаємо українськими, столиця знаходилася у Кракові, для іншої – у Вільно, а ще були Бахчисарай, Москва, Буда та Сучава. Кожен з регіонів мав свою особливість. Київ, попри втрату колишньої величі – залишався формально центром Київської православної митрополії. Волинь – була головним регіоном для Великого князівства Литовського на українських землях. Поділля стало новим регіоном, що утворився у середині XIV ст. Галицька Русь, а від 1434 р. – Руське воєводство, було Руссю у Польському королівстві. Землі довкола Чернігова та Новгород-Сіверська стали спірними територіями, які на початку XVI ст. відійшли під владу Москви. У Криму та північно-причорноморських степах утворилася нова держава – Кримський Ханат. Українська історія у регіональному вимірі неоднорідна. Її варто вивчати на різних рівнях.