ВІДКРИТТЯ МЕМОРІАЛЬНОЇ ДОШКИ Ярославу ШИНКАРЕНКО

ПОВНИЙ ЗАПИС 14 06 2024 Сьогодні, 14 червня, у ОЗО Богуславське НВО «Ліцеї № 3 — МАН» відбувся мітинг із нагоди відкриття меморіальної дошки пам’яті випускникові школи, загиблому Герою Шинкаренку Ярославу Сергійовичу, якому навіки буде 22 роки. Захід, участь у якому взяли рідні загиблого воїна, керівництво Богуславської громади, друзі, вчителі та учні ліцею, військові та місцеві жителі, розпочали ведучі Аліна Тиха і Вікторія Плугатарь, розповівши під ноти тужливої мелодії про бойовий шлях Ярослава. Линули віршовані рядки про подвиги Героїв у виконанні учнів ліцею. Міський голова Віталій Миколайович Хоменко, висловивши у своїй промові слова вдячності матері Героя Олені Володимирівні Куклі за виховання сина, підкреслив: «Меморіальна дошка відкривається для того, аби кожен із нас пам’ятав, якою високою ціною відстоюється наша незалежність, щоб діти розуміли: завдячуючи таким Героям, як Ярослав, вони мають можливість навчатися у своїх рідних школах. Ярослав народився 15 червня 1999 року в місті Богуславі. Був звичайним хлопчиком, який із дитинства займався футболом. Після закінчення дев’ятого класу Ярослав сам обрав собі майбутню професію і вступив до Київського економіко-правового коледжу Київського кооперативного інституту економіки та права на спеціальність «Обслуговування комп’ютерних систем і мереж». Навчався успішно, а після третього курсу, як тільки йому виповнилося 18 років, одразу перевівся на заочну форму навчання і вступив до лав ЗСУ. Він свідомо в 2017 році прийняв рішення продовжити військову справу дядька, матері Олени та вітчима Володимира, якого в 2016 році забрала війна. Ярослав брав участь у боях за Авдіївку, Авдіївську промзону, це були Піски поблизу Донецького аеропорту, це був Павлопіль. 10 березня 2020 року він дивом зміг відвернути машину від ворожої ракети і цим врятував життя командиру. Прослужив юнак 4 роки, а потім звільнився, аби перепочити, але насолодитись мирним життям йому не вдалось. 24 лютого 2022 року, коли ворог повномасштабно вдерся до Київської області, він о 8-й годині ранку вже був у військкоматі. Його розподілили у 72-гу ОМБр командиром відділення першого розвідувального взводу розвідувальної роти. Брав участь у боях за Ірпінь, Бучу, Гостомель, Горенку, Димер. На жаль, 19 квітня 2022 року 22-річний юнак загинув, підірвавшись на ворожій протитанковій міні, здійснюючи патрулювання на авто біля Поліського на Київщині…» А директор ліцею Людмила Федорівна Байбуз доповнила: «Герой прожив дуже коротке життя, але засяяв зіркою». Право відкрити дошку надали неньці Героя, яка, «умиваючись» гіркими сльозами, знімала синьо-жовте полотнище із викарбуваної на гранітній плиті світлини сина. Освячення меморіальної дошки провів вікарій Київської єпархії, єпископ Богуславський Арсеній. Поіменно згадали кожного загиблого Героя Богуславщини, ушанувавши пам’ять хвилиною мовчання. До сліз пронизав серця присутніх вірш, який продекламувала Аліна Красюк: «Його несли, а він... А він лежав... Він не хотів собі тієї слави. Вже дух його у Небесах витав, А тіло на колінах зустрічали... Кричала мати: «Синочку, вставай!»…» Поділилася спогадами про сина й Олена Володимирівна, котра також звернулася до учнів: «Навчайтеся. Ви — те покоління, яке відбудовуватиме країну після війни». Мітинг завершився покладанням квітів під залпи пострілів і сльози рідних, а ще піснею «Люди-титани», яку виконав Денис Артурович Тягнирядно. Герої не вмирають! Вони живуть у наших серцях і оберігають нас з Небес!   / boguslavrada