Ніколи рук не опускай!

Щоб зірка щастя впала у долоні, Ніколи рук своїх не опускай! Крізь втому, крізь тумани на пероні Надію серцем трепетно тримай. Дійшовши до мети крізь болі й розлуки, Коли здається — сили вже немає... Збережи чистими для щастя свої руки, Бо доля лиш відкритих обіймає. І щиро вір, що дальні обрії і мрії, Які здавались недосяжними колись, Впадуть у руки розквітом надії, Де ваші душі в прагненні злились! Усе життя тримається на Слові, І закон всесвіту працює споконвічно: Хто віддає —купається в любові, Й Тому вертається усе тепло сторицею. Любов — це дар, що ділиться без міри, Вона лікує, й крила розправляє. Тому плекай в собі надію й світло віри, Вона — серця закоханих єднає! І щиро вір, що дальні обрії і мрії, Які здавались недосяжними колись, Впадуть у руки розквітом надії, Де ваші душі в прагненні злились! То ж хай у руки падають щасливі зорі, Горять вогнем і серце зігрівають... В добрі, в любові, в мирі на просторах Хай дні твої лише у щасті розквітають...