Докфільм "Воїн". Пам'яті Героя України Тараса Матвіїва

Тарас Матвіїв - журналіст, громадський діяч, волонтер, офіцер ЗСУ. Командир взводу 24 ОМБр. Загинув 10 липня 2020 на Луганщині. За те, що врятував двох своїх побратимів був удостоєний найвищої державної нагороди - ордену "Золота Зірка" Героя України. Посмертно. 0:25 Останнє домашнє відео перед відрядженням до зони бойових дій. 1:36 «Тарас пишався, що він з Волині». 6:06 Чому обрав журналістику? «Я би не хотів, щоб мій син працював у міліції. Це невдячна робота». 8.50 «Вдень він працював як журналіст, а вночі протестував на Мовному майдані». 10:45 Революція Гідности. Переховування за стінами Михайлівського монастиря, запалення легень на Майдані. 15:03 «Я поїзд відпускаю, бо вони зараз спалять станцію!» СБУ, гранати і зупинений потяг на Київ. 18:43 Розстріл Майдану. «Важко говорити, бо я теж міг отримати кулю». 19:34 Пошуки зниклих безвісти майданівців. 22:21 Волонтерка. «Наше гасло було, що солдат може бути напівголодний, але не напівспоряджений». 23:36 Військові вишколи. «Тарас говорив, що у військовий час є неприпустимою розкішшю не виховувати молодь». 26:18 Служба у Карпатській Січі. «Ніхто не знав, він говорив, що на полігоні». 31:55 Повернення з війни. «Тараса врятував дідусь». 36:23 Будівництво спортивного майданчика. 37:18 Відродження ФК «Авангард» Жидачів. 37.40 Удеч-фест. «Тарасу Героя України треба було давати ще раніше за ініціативи, що він робив». 38:54 Блокування товарняка з нелегальною деревиною. «Тараса викликали в прокуратуру, лякали». 40:03 Боротьба з підпільними гральними автоматами. «Чомусь тільки Тарасу і його друзям це було потрібно». 40:29 Відкриття виставки присвяченій Революції і АТО. «Він один з небагатьох, хто щось робив». 42:26 «Диванно-кухонні патріоти». Через спротив окремих місцевих жителів не домалювали стіну з муралами. 44:38 Військова академія. «У нього горіла помста за побратимів, які загинули». 49:16 Збірка «Легкокрила» Валентини Матвіїв. «Тарас вірив в мене більше, ніж я сама». 51:00 Служба у 24 бригаді. Ротація на схід. 52.43 «Мене часто запитують, чи я би пішла на таке, якщо б знала наперед», - наречена. 54:11 «Наш воп один із тих, що постійно з сєпарами «працювали». 55:58 Фатальний обстріл. «Мені здавалося, що він ще був живий». 1:01:56 «Тяжко було повірити. Якщо чесно, я й досі не вірю». 1:08:04 «Якщо і загинути, то як мої прабатьки: у полі і зі зброєю у руках». Закривавлений бронижелет і псалом у кишені. 1:16:44 Відкриття меморіалу на Луганщині, вшанування пам’яті в рідному Жидачеві. 1:18:47 «Йому пропонували стати командиром роти». Спогади бойових побратимів. 1:21:59 Творча спадщина Тараса. «Він писав поезії, я не знала». 1:25:01 Список мрій Тараса. Перемога. Донбас. Крим. 1:26:28 «На жаль, Тарас не встиг створити сім’ю, залишив нас без внуків». 1:30:13 «Єдине, що заспокоїть – це відвоювати свою землю».