Українська народна пісня "Ой у полі вітер віє", у виконанні Івана Козловського та Бориса Гмирі

Сьогодні 120 річниця від дня народження Бориса Романовича Гмирі. Народився майбутній український камерний та оперний співак 1903 року в містечку Лебедин – нині Сумської області. Дитинство було тяжким, багатодітна сім’я, не вистачало грошей навіть на хлібину. Батько, Роман Костянтинович Гмиря тяжко працював на цегляному заводі, мати – Ганна Федорівна – займалась пошиттям одягу. Малому Борису ж доводилось працювати з дитинства, щоб заробити на їжу. Борис Гмиря з дитячих років проявляв неабиякий талант до співу, у своїх спогадах завдячує співучій сім’ї та виступам на вуличних гулянках. З дитинства мав не лише бажання співати, але і мрію здобути освіту. Здобув початкову освіту 1914р., у 1935 році закінчив з відзнакою Харківський інженерно-будівельний інститут, був аспірантом Харківського науково-дослідного інституту з 1935 по 1936 рр. Від 1936 року став виступати на сцені Харківського оперного театру. У 1939 році закінчив Харківську консерваторію, де навчався вокалу у провідного педагога – Павла Голубєва, який свого часу був учнем відомого італійського співака та педагога – Федеріко Бугамеллі. 1939 по 1957 рр. Борис Гмиря працював у Київському театрі опери та балету. За роки праці Борис Романович Гмиря виконав близько 300 народних пісень і романсів та 100 західних пісень і романсів, виконав 24 твори на вірші Т. Г. Шевченка. Борис Гмиря співпрацював разом з Іваном Семеновичем Козловським у Державній капелі бандуристів Української РСР. Співав разом з Іваном Козловським, зокрема такі твори як: «Пливе човен», «Де ти бродиш, моя доле», «Гуляв чумак на риночку». Помер видатний український оперний і камерний співак 1 серпня 1969 року, похований в Києві на Байковому цвинтарі. Автор відео: Лілія Горобчук - науковий співробітник КЗ КОР "Меморіальний музей-садиба І.С. Козловського"