Як пережити втрату близької людини. Розмова зі священником

Як пережити втрату близької людини? З цим питанням рано чи пізно стикається кожна людина і актуальним воно є в усі часи, а особливо зараз, в умовах війни в Україні, коли багато трагічних смертей стається передчасно. Нижче наведено поради священника. По-перше, дати собі час. Час на горювання, на сльози, на гнів та інші емоціі. Переживаючи втрату, людина проходить кілька етапів від заперечення до прийняття. Це може тривати і місяці, і роки. Всі ці етапи супроводжуються Церквою, існують певні церковні обряди, які допомагають поступово пройти процес прощання з померлим і допомогти його душі в небесних митарствах: відспівування або чин похорону, панахиди на 3-й, 9-й, 40-й день і в річницю смерті. Відспівування — це особливий церковний обряд, який покликаний допомогти душі покійного і його близьким в перші дні найбільшого горя. Священник читає спеціальну молитву, яка звільняє душу померлої людини від усіх обіцянок, даних за життя і дає змогу відпустити покійному нерозкаяні гріхи. Після молитви та самої церемонії, душа людини вирушає в Царство Небесне. Проводити обряд необхідно до похорону. Відспівування проводиться лише над хрещеними людьми за наявності свідоцтва про смерть. Якщо немовля не встигли похрестити, то відспівування не проводиться, священник читає молитву для розради вбитих горем батьків. Якщо померла людина покінчила життя самогубством відспівування також не допускається. Останнім часом, у зв'язку з активними військовими діями в нашій країні, не завжди є можливість доставити тіло померлої людини на відспівування, та й на сам похорон також. Тому заочне відсівування - це можливість віддати належну шану і відпустити близьких у дусі християнського життя. Заочне відспівування може проводитися як вдома, так і в церкві. Після похорону (або заочного відспівування) протягом усього року, родичі поминають душу померлого у батьківські суботи, замовляють панахиди на дев'ятий і сороковий день після смерті. Можна проводити панахиди також в дні народження померлого і щороку в річницю його смерті. Панахида передбачає присутність рідних і близьких, які поминають померлу людину добрим словом і моляться за спокій її душі. Кожна людина переживає особисту втрату по-своєму, в залежності від індивідуальноі чутливості і того, які особисті стосунки вона мала з померлим. Іноді процес проживання горя ускладнюється, якщо присутнє почуття провини перед померлим. Провини за сказані чи несказані слова, за вчинки чи бездіяльність. Тут потрібно розуміти, що ми всі - живі люди і всі помиляємось в житті, не навмисно, але через свої слабкості. Померлі все нам прощають, коли їх душа розлучається з тілом, вони бачать всі події вже духовними очима з висоти Божественної мудрості. Тут важливо простити самому собі. Для того, щоб відпустити почуття провини, можна проговорити все, що наболіло на сповіді зі священником, уявляючи собі розмову з душею померлого, яка перебуває з Богом в Його небесних оселях. Інший варіант - проговорити це наодинці або написати листа: попросити пробачення чи пробачити, висловити ті почуття, які переповнюють, дати волю сльозам. Зазвичай після цього настає відчуття полегшення і процес прощання з померлим переходить на новий етап - прийняття втрати і відпускання. Близькі люди займають вагоме місце в нашому житті і після їх відходу ми можемо відчувати порожнечу і смуток безнадії. Щоб цього уникнути, важливо створити світлу пам‘ять про цю людину, пригадати приємні радісні миті, які пережили разом, подякувати цій людині за те, що вона була в нашому житті. В цьому людині, яка переживає втрату мають допомогти ті, хто поряд і не залишати її на одинці зі своїм горем. Також корисним може стати спілкування у спільнотах родичів загиблих, учась у благодійних проектах і допомога нужденним в пам‘ять тих людей, кого втратили. Віруючі люди знаходять розраду у молитві, за померлим прийнято читати Псалтир. Але особливо лікують душу молитви до Богородиці, Яка, як ми знаємо, також пережила біль втрати Свого улюбленого Сина, споглядаючи Його страждання і смерть на хресті. Переживаючи прощання з померлим, важливо відпустити тягар втрати, на серці має лишатись легкість і надія на скору зустріч у житті вічному, яку нам обіцяє Христос. Душі померлих вже з Богом, там де немає ні страждань, ні болю, ні журби… а ми - живі і маємо жити далі, задля себе, задля близьких, які живі, допомагати іншим людям і прославляти Бога своїм життям. «Слава Тобі, що лікуєш скорботи і втрати цілю­щим плином часу. Слава Тобі, бо з Тобою немає втрат безнадій­них, Ти даруєш усім вічне життя. Слава Тобі, бо Ти обдарував безсмертям усе добре й високе, Ти обіцяєш нам бажану зустріч з померлими. Слава Тобі, Боже, повіки!» (Акафіст подячний «Слава Богу за все») Юлія Хмара Канал отця Івана:    / @o_ioan  , для пожертв 5168745124758563, Іван Гищук Підтримати канал: 5363 5420 9499 1644 Приват Хмара Ю. З поміткою «благодійний внесок» PayPal: [email protected] DONATE to Armed Forces of Ukraine https://www.comebackalive.in.ua/uk/do...