Від конопель до готового полотна

З давніх-давен кожна сім'я важко працювала для того, щоб виготовити собі одяг. На теренах Тернопільщини, як і всієї України, протягом багатьох віків прядіння та ткацтво було важливим елементом повсякденного життя людей. Про це яскраво засвідчують знайдені ткацькі атрибути (пряслиці, веретена тощо) в залишках поселень різних давніх культур, зокрема і Трипільської культури. На даний час ці промисли стали забутими. Ми звикли купляти готові речі на базарах, в магазинах. І рідко хто задумується над тим , з чого і як виготовляли собі вбрання наші предки. А це була надзвичайно важка праця , тому одяг берегли та шанували. У народній традиції відшліфовувалась і передавалась із покоління в покоління найбільш раціональна, доступна кожній селянській сім'ї технологія. Основною сировиною для виготовлення тканин на Тернопільщині переважно було прядиво з конопель . Здебільшого разом із коноплями сіяли небагато льону, бо з нього було менше прядива, хоч полотно було кращим, ніж з конопель. Традиційною сировиною для виготовлення сукна, виробів поясного жіночого одягу, а також килимів, верет була овеча вовна. Починалося все ранньою весною з висівання конопель, влітку рослини вимикали , в’язали у сніпки, вимочували у річках чи копанках , потім сушили, далі тіпали на терлиці, після чого прядиво чистили ( чесали) на «державці» чи щітці. Очищене прядиво прив’язували до куделі , брали веретено і довгими зимовими вечорами жінки пряли нитки, які потім намотували на мотовило. Зняті з мотовила нитки золили в зільницях( деревяних бочках) і виполікували у воді. Вибілені нитки розкладали на віяшки, з яких змотували в клубки, а з клубків на «снувалці» снували нитки. Зняті з такої «снувалки» нитки заплітали з одного боку і несли до ткача, який вже самостійно на ткацькому верстаті ткав полотно. Готові сувої полотна теж вибілювали. З домотканого полотна наші предки виготовляли натільний та верхній одяг, рушники,скатертини,серветки,фартухи,фіранки,простирадла тощо, які ще потім оздоблювали вишивкою. У фондовій збірці Тернопільського обласного краєзнавчого музею є велика колекція таких речей - понад 4000 предметів збереження ,які датовані ХІХ-ХХ ст. Щодо сувоїв домотканого полотна, то їх - 12, є кілька пучків прядива та клубки ниток, які напряли наші прабабусі ще на початку ХХ ст . В фондах Тернопільського обласного краєзнавчого музею міститься велика колекція пристосувань для прядіння і ткацтва. В ній можна виділити кілька груп пам’яток: знаряддя для переробки стебел льону і конопель на волокно та їх очищення: терлиці, тріпачки, гребінки, щітки; пристрої для прядіння ниток: веретена, гребені, «кужіль», ручні і ножні прядки; знаряддя для перемотування ниток: мотовила; пристрої для снування: «віяшки», « снувалка»; пристрої для ткання: човники, берда, нити, ткацький верстат. Ці речі виготовлені переважно в кінці XIX – в першій пол. ХХ століття з дерева, мають задовільний стан збереження. Галина Завіша, завідувачка сектору збереження відділу фондів ТОКМ. Автор відео - Оксана Кульчицька, старший науковий співробітник ТОКМ.