Архімандрит АНТОНІЙ про повернення Києво-Печерської лаври з радянського запустіння

Сьогодні Києво-Печерська лавра в контексті багатьох подій привертає особливу увагу. Адже насамперед – то чи не найбільша святиня для всіх українців-християн. Але є факти з її недавнього минулого, які не менш важливі у становленні монастиря, однак про них не говорять, а більшість і не здогадується. Чернече життя в лавру вдихнув Патріарх ФІЛАРЕТ, який на той час був митрополитом, Екзархом Київським і Галицьким. Саме він повернув обитель до духовного відродження після радянського запустіння, нагадав світові, що то насамперед – монастир із великим сонмом святих і великою історією України, що тут багато століть був центр віри, духовності, української культури і просвітництва. Тут була велика бібліотека і друкарня, а її ченці зберігали старовинні наспіви, які після повернення монастиря вдалося частково відродити. Про те, як долю монастиреві формували останні роки, можна говорити багато, але зараз про інше. Це інтерв’ю з архімандритом АНТОНІЄМ – з минулого століття, хочете – тисячоліття, з того, коли в Києво-Печерську лавру повернулася Церква. Він розповідає, як усе починалося, в яких умовах перебували храми й печери, якими були перші дні в обителі. Тоді головним було те, що у святині знову почали правити служби, шанувати преподобних і мироточиві глави, що лавра стала центром духовного спасіння вірних, хоча й була такою завжди для тих, хто не полишав своєї віри в Бога. І заслуга в цьому кількох ченців на чолі з теперішнім Патріархом ФІЛАРЕТОМ. І з цією місією він назавжди залишиться в українській історії. Про те, що він був першим намісником відродженого монастиря. А змінив його на посаді митрополит Володимир (САБОДАН), йдеться у Вікіпедії, але я не знайшов жодного речення про це на сайті самої лаври. Є тільки, що чернече життя тут відродилося 1988 року.