Манявський скит-монастир, дорога до Блаженного камня Український Афон

Манявський скит-монастир, відомий своєю багатовіковою історією та духовною спадщиною. Захоплива подорож до аскетичного чоловічого монастиря, славного своєю архітектурою XVII–XVIII ст., та дороги до Блаженного Каменю, що переховує в собі таємниці минулого. Осередок культури та віри, Манявський скит-монастир зберігає чудотворну ікону та стоїть як свідок важливих сторінок історії України. Блаженний камінь — це місце молитви й очищення від скверни, це перше житло — скит, де поселилися «перші апостоли карпатського Підгір'я» (І. Франко. Твори в 20 томах. — К., 1951, т. IV, с. 36), за І. Вагилевичем у 1281 році. Кажуть, що цілюще джерело Блаженного каменя має такі ж властивості, як і води Люрду. Блаженний камінь знаходиться майже на кілометровій відстані від мосту на р. Манявці, по лісовій дорозі, поряд зі Скитом, монастирським озером (1617 рік), далі гірською долиною на південний схід до критого дерев'яного місточка, на піддашші якого був напис: «До Блаженного каменя — 300 метрів». Камінь — нагадує велетенський ґорґан, ніби пащу застиглого динозавра або нішу (заглиблення 10×3 м), тобто типове давнє житло ченців, скит. З цього каменя віками витікала вода.