【соц】 Нема світла аномально

Ну, традиційно, рік — ТАКОЄ, традиційно надіємось на краще, але з помірними очікуваннями. Оригінал: @いよわ/ iyowa (   • 熱異常 / いよわ feat.足立レイ（Heat abnormal / Iyowa ...  ) Зведення: ‪@OhaeP‬ Арт, анімація: ‪@torifrr‬ #новийрік #2026 #iyowa #vocaloid #heatabnormal #熱異常 Telegram: https://t.me/sociophobique SoundCloud:   / frocwin   TikTok:   / frocwin   Посилання для завантаження mp3: https://t.me/sociophobique/23157 Текст: Останній вогник у вікні погас, А значить, настане скоро мій час. У цілковитій тьмі я — спостерігач, Знаходжусь на поталі ліній електропередач. Як в цьому році підбити ті підсумки, чесно, не знаю, Я кожен рік цю фігню на рандомі успішно петляю. Договорняка не буде. Дуже хотілось в цей раз мати рік не занадто поганий, Тітка-таролог сказала: наступний вже має буть вдалий. Віри нема, Та сподівання ще є. Буквально рядки ці пишу я наразі під вибухів звуки, Сечі нема вже терпіти пекельні борошняні пуки. ДЕПЧ в АЧМ і КРМБ. Карамельдансен відмочують лампи по всій моїй хаті, В тумбочці гроші на акум не спавняться — де ж-бо їх взяти? Якось не так я уявляла цей рік. Відкрити графік — як грати в казино: Просрав купу бабок — програв усе одно. Та тищу в держави брати западло, Я знала: тре було купляти влітку дельта екофлоу. Останній вогник у вікні погас, Його ще засвітять, та вже не для нас. Поволі спускаюсь я глибше в тінь, Сягне, надіюсь, наше світло хоч наступних поколінь. У темноті важко не наступити на граблі випадком, Та всі події римуються з тими, що були занадто. Світла нема, та чи буде? Карамельдансен відмочують лампи по всій моїй хаті, Не вистачає освітлення їхнього для результату. Чорні зірки не бачать навіть мене. Останній вогник у вікні погас, А значить, настане скоро мій час. У цілковитій тьмі я — спостерігач, Знаходжусь на поталі ліній електропередач. Засяяв знову вогник у вікні, Якби ж він світив також і мені. Це розуміння б якесь дало: Журбу відчути можна і по тому, чого й не було. Роки пішли, та в них мене нема, Чогось я чекаю, може, дарма. Тонути нема сенсу у жалю, Бо того, що у мене вкрали, я ніколи не верну. На роздоріжжі постійно якось опиняюсь я, наче, Тільки у тьмі ні доріг, ні куди ті ведуть, я не бачу. Світла нема, та чи буде? Як жити далі, за мене ніхто визначати не в змозі, Та непогано було б світло мати на темній дорозі. Світла нема, та може буде колись.