Я повертаю себе

Це не просто слова, а стан, у якому нарешті перестаєш бути зручною для всіх, окрім себе. Це про той самий момент, коли ти виходиш із затяжної зими власної душі, де довелося грати за чужими правилами, і раптом розумієш: досить. ​Почуття тут — це як сміливість нарешті подивитися у дзеркало і не шукати там схвалення. Це суміш злості на втрачений час, полегшення від того, що «все», і дикого, нестримного захвату від того, що ти знову жива. Це відчуття, ніби ти сама себе відкопала з-під купи очікувань, чужих «треба» та «будь хорошою дівчинкою». ​Це боляче — здирати з себе чужі маски, але цей біль — правильний. Це біль росту. Ти повертаєш собі не лише право на помилки, а й право на свій темп, свій голос і своє «мені так не подобається». ​Це коли ти перестаєш чекати, що хтось прийде і зробить тебе щасливою, бо ти нарешті зрозуміла: єдина людина, яка не залишить тебе в біді, — це ти сама. І в цьому усвідомленні стільки внутрішнього вогню, що він просто не може не горіти. Це, чорт забирай, неймовірно круто — нарешті повернутися до себе додому. Автор слів :   / @wilduamusic   Музичне оформлення :NykyforovaArt