Від Сяну до Дону дорога лежить... ("Хорея Козацька")

Слова: Леонід Первомайський Виконує: Тарас Компаніченко Від Сяну до Дону дорога лежить, Розсідланий кінь по дорозі біжить. Він зміряв півсвіту, скрвавив копита, Одначе не треба, не треба тужить. І звихрена грива в нічного коня, Ніхто по дорозі його не спиня. Лш дівчина плаче: “Козаче, козаче, А я зостаюся на світі одна.” І чоло козацьке, і груди в крові, Один він лежить у правічній імлі. Над ним тільки зорі та місяць в дозорі, І душі, що будуть ще жить на землі. Одначе не треба, не треба тужить, На світі лишається дівчина жить. Далека дорога, а в серці тривога Та рання сльоза, що на віях бринить.