Живопис середини ХІХ століття як історико-художній складник інтер’єру Софії Київської.

Розглянуто живопис ХІХ століття на стінах Софії Київської не як «пізніше втручання», а як художній шар, який сам по собі вже став частиною історії. Підкреслено методологічну важливість оцінювати цей шар не узагальнено, а з урахуванням його неоднорідності. Представлені під час доповіді зображення демонструють надзвичайну різноманітність підходів та художніх рішень, що не вкладаються в уявлення про єдиний стиль чи техніку. Окремо заслуговує на увагу сформульована потреба у переосмисленні погляду на живопис ХІХ століття як на другорядний. Автор пропонує бачити в ньому частину великого візуального наративу храму, що демонструє зміну культурних парадигм і реставраційних методів. Дослідження робить внесок у осмислення живопису ХІХ століття як невід’ємної частини історії Софії Київської. Доповідь актуальна не лише для мистецтвознавців і реставраторів, а й для широкого кола поціновувачів історії культури.