Ось від Ісава втікає Яків | Рахіль | Рукшин

Ось від Ісава втікає Яків І до Лавана поспішно іде. Ось із криниці знімає камінь, Воду отарам Рахілі дає… А любов раптово запалала І своїм теплом два серця поєднала, “О Рахіль, Рахіль, улюблена моя Тебе кохатиму я все своє життя». Ніби в тумані сім років пробігли, Яків Лавану служив за Рахіль, Та його труднощі знову настигли, Підступ, неправда і зло звідусіль. А любовь у серці не стихала, Джерелом палким два серця обійняла «О, Рахіль, Рахіль, улюблена моя, Лиш тебе одну, одну кохаю я”. Яків з Рахіллю долали з любов’ю Всі перешкоди в своєму житті. Хай будуть мужні й жених з молодою, Стійко зуміють все перенести. А любов в серцях нехай палає, Джерелом живим хай б’є і не стихає «О, коханий мій!», «Кохана ти моя!» Хай аж до старості лунають ці слова!