ЛЕЛЕКИ БІЛІ ГРИЦИК СНІДАНОК ЧОТИРЬОХ ПТАШЕНЯТ White Stork 20 6 26

ЛЕЛЕКИ БІЛІ ГРИЦИК СНІДАНОК ЧОТИРЬОХ ПТАШЕНЯТ White Stork 20 6 26 Білий лелека — птах розміром від 80 до 100 см довжиною, розмахом крил 200—220 см та вагою від 2,5 до 4,5 кілограмів. Забарвлення пір'я біле, за винятком махових пір'їн на крилах, які мають чорне забарвлення. Коли крила птаха складені, махові пір'їни закривають задню частину тіла, звідси походить його назва — чорногуз, тобто «чорнозадий» від давнього слова гузня — сідниця. Дзьоб та ноги у чорногуза червонясті і довгі. В Україні лелеки найчастіше гніздяться на стовпах електропередач Гніздо на недіючому фабричному комині Ciconia ciconia Лелека в польоті Голос слабкий. Спілкуються птахи здебільшого клацанням дзьоба. Цими клацаннями вони вітають один одного, а також захищають гніздо від чужаків. Поведінці білого лелеки властивий шлюбний ритуал, котрий супроводжується спільним з партнером клацанням дзьобами. Довгі, червоні ноги добре пристосовані до ходіння по мілководдю. Живлення Білі лелеки живляться переважно дрібними тваринами — дощовими черв'яками, комахами, жабами, мишами, рибою та іноді падлом. Також не відмовиться і поласувати необережним шпаком. Отже, лелека не спеціалізується на якомусь певному типі їжі, а живиться найдоступнішою здобиччю, тому його відносять до трофічних опортуністів. Метод полювання чорногуза дуже виразний і його можна розпізнати на відстані: птах неспішно ходить полями й болотами, а побачивши здобич, миттєво хапає її дзьобом. Ареал білого лелеки — Європа (від Іспанії до Росії), Північна Африка та Азія (від Туреччини до Кавказу). В Україні гніздовий, перелітний вид, наявні окремі випадки зимівлі. Гніздиться майже на всій території, крім високогір'я Карпат, крайніх південно-східних районів і Криму; у періоди міграцій може траплятися скрізь. Оселяється білий лелека на відкритому ландшафті з придатними кормовими угіддями — луками, болотами, пасовищами. Полюбляє зволожені ділянки з невисокою трав'яною рослинністю, на яких є групи старих розлогих дерев, особливо якщо луки періодично затоплюються, а трава регулярно викошується. Розорювання заплави значно погіршує кормові угіддя, але лелека уникає і високої рослинності. Гніздування Білі лелеки — синантропні птахи. Вони охоче селяться в населених пунктах. Трапляються навіть у великих містах. Але знаходять гнізда лелек і далеко від людського житла — в заплавах рік, на узліссях, уздовж доріг. Серед болота можна іноді побачити гніздо навіть на невисокому пеньку.[4] Чорногузи гніздяться на скелястих підвищеннях, деревах, будівлях та електричних опорних стовпах. Вони заселяють відкриті та напіввідкриті ландшафти, поряд з людським житлом. З дерев лелеки віддають перевагу тим, що ростуть поблизу людського житла або в заплавах рік і мають велику розлогу крону. За підрахунками, зробленими в Україні у 1987 році, більш ніж половина гнізд на деревах були збудовані на тополях, ясенах, вербах і дубах. Білі лелеки надають перевагу вологій місцевості, долинам річок та низинним болотам. Пара чорногузів часто роками гніздиться на одному і тому ж місці, таким чином самиця і самець щороку зустрічаються, хоча пару утворюють на сезон. Гніздо лелеки будують із гілок дерев. Міцні і довгі лягають до основи, менші накладаються згори. Усередині птахи вистилають оселю сіном, травою, мохом. Нерідко трапляються також папір, ганчірки, коров'ячий і кінський гній, картоплиння, шматки целофанової плівки тощо. Спочатку гніздо порівняно невелике — близько метра в поперечнику і всього кілька десятків сантиметрів заввишки. З роками гніздо надбудовується і збільшується за розмірами. Іноді такі споруди використовуються десятки років поспіль і сягають 2 метрів у діаметрі, 3—4 метри заввишки та 1—2 тонни ваги. Розміщення гнізд білого лелеки за останні десятиліття зазнало значних змін. Якщо у 1931 році на тодішній території УРСР 68 % їх були на будівлях, то до 1987—1988 роках частка скоротилася до 20 %, у 1994—1995 роках становила вже всього 13 %, а в 2004—2005 роках — узагалі лишень 9 %. Лелека в польоті Невпинно збільшується відсоток гнізд на стовпах і водонапірних вежах. Кількість гнізд на деревах спочатку збільшилася майже в півтора раза, потім почала також зменшуватися, за вказаний період вона коливалась у межах 30—45 %. Ця тенденція є загальною, вона спостерігається у різних країнах. Чорногузи стали гніздитися навіть на залізничних станціях, влаштовуючись на опорах контактної мережі. На шум поїздів під самими ногами вони не звертають уваги. У віці близько чотирьох років чорногуз стає статевозрілим і готовим до спарювання. Навесні, після прильоту та шлюбного ритуалу, молода пара будує гніздо і самиця відкладає 3—6 яє