Український трактор "Запорожець"

Перший український трактор "Запорожець"    • Український трактор "Запорожець"   Трактор був спроектований на базі дванадцяти сильного двохтактного одноциліндрового нафтового двигуна внутрішнього згорання «Тріумф», що випускався на Великотокмакському державному заводі № 8 (з часом – Дизельний завод), розташованому в 90 км від м. Кічкас. Обраний двигун був відносно тихохідним, що, з одного боку, було недоліком, позаяк підвищувало металоємність на одну кінську силу. А з іншого, – давало вагомі переваги: зниження загальної кількості всіх зубчастих передач від двигуна до ведучого колеса; забезпечення меншої, ніж у високо оборотистих двигунів, інерційної сили, а, отже, зменшення зношування і підвищення довговічності пари «поршень-циліндр»; створення на майбутнє резерву підвищення потужності за рахунок підвищення оборотистості двигуна. Трактор був побудований по триколісній схемі з одним заднім широким металічним ведучим колесом. Нескладний та зручний в експлуатації двигун, що запускався за допомогою такої, що нагрівалася зовнішнім джерелом, запальною кулею, проста конструкція тракторного шасі та надійне в роботі рульове управління двома направляючими колесами, з’єднаними рульовою трапецією, дозволяли легко навчати майбутніх механізаторів – трактористів управлінню та технічному обслуговуванню машини. Дослідний взірець трактора був випробуваний і продемонстрував достойні результати. Спеціальна комісія Української Ради Народного господар¬ства спільно з працівниками заводу-виробника випробувала «Запорожець» вже влітку 1922 року. Витрата чорної нафти на оранці десятини на глибину до 4 вершків (граничної в ті роки) на робочій швидкості до 3,5 версти/год. (приблизно 3,75 км/год.) була близько 2 пудів (приблизно 32 кг), що в той час вважалось гарним показником. За день «Запорожець» міг зорати на різних ґрунтах від 1,5 до 3 десятин, тобто міг замінити від 8-10 кінних плугів. Весною 1923 року на тих же невеликих виробництвах в Кінчассах почали збирати першу установчу партію з 10 тракторів. Фактично всі матеріали для виготовлення тракторів були власного виробництва. Правда, отримати їх в потрібній кількості, якості та в строк було досить складно. 1925–1926 операційному році було виготовлено 282 трактори «Запорожець», а в 1926–1927 – 180 штук (при річному плані 300). Випуск по кварталам 1926–1927 операційного року був нестабільним і складав: І кв. – 54 (30 %); ІІ кв. – 80 (44,5 %); ІІІ кв. – 33 (18,3 %; ІV кв. – 13 (7,2 %). Процент виконання річного плану склав всього 60 %. Завод мав значні труднощі зі збутом тракторів. Залишок не відвантажених тракторів на 1.10.1926 року у різних місцях звіту показаний різний: в документі № 7 по реалізації продукції – 56 шт., в документі «Трактори» – 75 шт. але в останньому документі вказано, що залишок на 1.10.1927 р. складав всього 4 трактори. Через те, що трактор продавали по ціні 1800 рублів], завод мав значні збитки, оскільки собівартість трактора при малих обсягах виробництва, застарілому обладнанні та інших негативних чинниках була суттєво вищою і складала на кожен операційний рік в середньому: за 1925–1926 – 2967,57 руб,; за 1926–1927 – 3107,17 руб, тобто собівартість не лише не зменшувалася, а, навіть, зростала (приблизно на 4,7 %). Як видно з наведених даних, соціалістичний розподіл праці з плановим розподілом виробленої продукції призвели до збитковості вже націоналізованих на той час заводів, що виробляли «Запорожець», що і стало основною причиною припинення випуску цих тракторів. Непродумана фінансова політика підірвала інтерес заводчан до випуску тракторів. Завод почав нарощувати, в першу чергу, випуск сільгоспмашин та знарядь, а згодом і зовсім згорнув тракторне виробництво.