Небо кольору попелу

[instrumental] [Інтро] Догорає надія у зламаних серцях, біль лишив свої сліди на наших днях. Навіть час не здатен рани стерти ці, коли небо над тобою стало сірим від смерті... [Приспів] Все, що нам лишилось це — небо кольору попелу. Вже давно стихли бої , та спокою не було. Ці травми з нами навік - ціле покоління втрачено, А правителі вдають ніби цього вони не бачили. Лише руїни замість міст де колись, ми жили, як у цьому хаосі, здоровий глузд зберегти? (Навкруги лиш - небо кольору попелу!) [Куплет] Ми не впали, стоявши за свої міста. Врятувати народ — місія не проста. Поруч люди, яким своє життя довіряв весь час, та щодня можливо бачиш, їх в останній раз. Зброя завжди зі мною — крізь безліч битв пройшла, та щоразу, ніби вперше, тримаю її в руках. І якби була можливість — я б не бачив цей жах, хочу лиш, аби нарешті згас увесь цей страх. [Приспів] Все, що нам лишилось це — небо кольору попелу. Вже давно стихли бої , та спокою не було. Ці травми з нами навік - ціле покоління втрачено, А правителі вдають ніби цього вони не бачили. Лише руїни замість міст де колись, ми жили, як у цьому хаосі, здоровий глузд зберегти? (Навкруги лиш - небо кольору попелу!) [Куплет] Попіл вкрив дороги спалених земель, дзвони більше не лунають серед цих осель. Там де ярмарки колись збирали сотні душ, нині тільки вітер бродить поміж чорних рун. Сивий дим здіймався вище веж старих фортець, королі вели народ крізь полум’я в кінець. Під копитами коней здригалася земля, а за славу знов платили звичайні людські життя. [Приспів] Все, що нам лишилось це — небо кольору попелу. Вже давно стихли бої , та спокою не було. Ці травми з нами навік - ціле покоління втрачено, А правителі вдають ніби цього вони не бачили. Лише руїни замість міст де колись, ми жили, як у цьому хаосі, здоровий глузд зберегти? (Навкруги лиш - небо кольору попелу!) [бридж] Ми усі стомились від кривавих цих доріг, скільки доль війна забрала — вже ніхто злічить не зміг. Шрами тих часів лишились в пам’яті живих. [Приспів] Все, що нам лишилось це — небо кольору попелу. Вже давно стихли бої , та спокою не було. Ці травми з нами навік - ціле покоління втрачено, А правителі вдають ніби цього вони не бачили. Лише руїни замість міст де колись, ми жили, як у цьому хаосі, здоровий глузд зберегти? (Навкруги лиш - небо кольору попелу!)