"КВІТКА" drum and bass Ukraine, mystical atmosphere, folk

"КВІТКА" drum and bass Ukraine, mystical atmosphere, folk Ця пісня — це сповідь жінки, яка уособлює красу, що стала прокляттям. Вона — не просто людина, а швидше міфічна істота, “квітка”, яка живе поза часом і світом людей. Її привабливість — це світло, що зваблює, але веде в темряву. Бо вона безсмертна. Це її прокляття, в той же час вона може сцілювити інших. Я через цей образ хотів передати глибоку метафору про самотність за зовнішньою досконалістю. Про те, що краса, яка здається ідеальною, може приховувати біль, холод і відчуження. Це історія про жінку, яка вміє дарувати тепло й ніжність, але не здатна бути щасливою, бо сама приречена на вічну самотність. Її слова “Не йди за мною, в моїм саду лиш тіні” — це не спокуса, а попередження. Вона бачить, як усі, хто намагається наблизитись, гинуть у її “павутинні” — у спробах зрозуміти й заволодіти тим, що не належить світу живих. Це пісня про контраст між зовнішньою красою і внутрішньою порожнечею, між вічністю і тлінністю, між любов’ю і холодом. Кара, це жити вічно! Я хотів, щоб слухач не лише відчув трагізм цієї квітки, а й замислився: іноді те, що здається прекрасним і сяючим, може нести у собі лише “пустоту”, та навпаки! Підтримати нас: моно банк 💳 4441111144064684 https://send.monobank.ua/jar/46sh9TVmrg Текст пісні: Мене звуть квіткою, що в тиші розцвіла, Мої пелюстки – з місячного світла. До мене тягнуться закохані серця, Та я для них – лиш загадка без лиця. Вони приходять, обіцяють, просять, (Не треба, йди) Приносять в дар і сльози, і слова. Та бачать тільки сяйво і красу, Але не знають, що душа моя – мертва. Не йди за мною, в моїм саду лиш тіні, І кожен крок веде у самоту. Моя краса – це пастка в павутинні, Я подарую тільки пустоту. Не йди за мною, в моїм саду лиш тіні, І кожен крок веде у самоту. Моя краса – це пастка в павутинні, Я подарую тільки пустоту. Я можу рани гоїти дощем, Спинити біль одним лиш дотиком долоні. Та час для мене – невагомий щем, Я бачу долі на своїй долоні. Я бачу, як минають весни й зими, (Вони минають) Як друзі та кохані йдуть у дим. А я стою, незмінна і незрима, Із серцем, що навіки стало крижаним. Не йди за мною, в моїм саду лиш тіні, І кожен крок веде у самоту. Моя краса – це пастка в павутинні, Я подарую тільки пустоту. Не йди за мною, в моїм саду лиш тіні, І кожен крок веде у самоту. Моя краса – це пастка в павутинні, Я подарую тільки пустоту. Як пояснити тим, чиє життя – лиш мить, Що мій цілунок – це печатка самоти? Що кожна ніжність у мені болить, Бо я залишусь, а зів'янеш ти. Ти відцвітеш, а я залишусь жити, І знов чекатиму самотньої весни. Не йди за мною, в моїм саду лиш тіні! І кожен крок веде у самоту! Моя краса – це пастка в павутинні! Я подарую тільки пустоту! Не йди за мною, в моїм саду лиш тіні, І кожен крок веде у самоту. Моя краса – це пастка в павутинні, Я подарую тільки пустоту-у-у. (Тільки пустоту…) Ліцензія та авторське право належать: GVAM License and copyright belong to: GVAM