Петриківський розпис малюють у Франції. Le tableau ukrainien de Petrykivka est peint en France.

У невеличкому французькому містечку я познайомилася з прекрасними людьми, які не лише допомагають та співчувають українцям, а й цікавляться нашим життям та культурою. Такою людиною є Бернард Бонвіль, директор місцевого коледжу. У одній із бесід з ним, я розповіла про своє хобі - “Петриківський розпис” і показала роботи. пан Бонвіль зацікавився і запропонував провести майстер клас з учнями у коледжі. Бо вважає, що діти повинні більше знати про народ, якому вони зараз допомагають. Адже з початком війни у коледжі постійно збирали одяг, продукти та інші необхідні речі для українців. Бернард Бонвіль директор коледжу Насправді мені як директору раптом довелося задуматися, як пояснити те, що відбувається в Україні. Адже це правда, що через ЗМІ ми говорили про це лише через війну, а не через конфлікт. І ми не говорили про населення, про те, що вони переживають. І щоб діти зацікавилися українським населенням, вони повинні були поділитися з ними своєю культурою. Оскільки відкриття культури народу – це трохи схоже на відкриття його ідентичності, знання того, ким він є насправді, і, отже, проходження через культуру, це був спосіб зустрітися з українським народом. Бернард Бонвіль вважає, що цей майстерклас, не лише можливість краще пізнати Україну, а й подолати мовний бар'єр, спілкуючись через творчість. Бернард Бонвіль директор коледжу Складність для українського народу в тому, що його мова дуже відрізняється від нашої. І тому мова не може бути засобом комунікації з українським народом, а мистецтво – це саме засіб спілкування, відкриття іншого. І коли ми відкриваємо мистецтво, у мене насправді виникає відчуття, що це мова, яка дозволяє нам краще розуміти, краще знати. Так мені видалася прекрасна нагода познайомити французьких дітей, а водночас і їхніх батьків, знайомих… з Україною, з іншого боку, не воєнного. Пошук необхідних матеріалів, пензликів, фарб і, вуаля, ми малюємо. Група з 10 французьких дітей і двоє - українців. Аби було легше пояснити техніку Петриківського розпису, я готувала інструкції, ескізи, варіанти побудови малюнка. Працювати було легко і цікаво, адже уважні і здібні учні намагалися дотримуватися усіх моїх порад, щоб максимально точно відтворити техніку Петриківського розпису. І у них це вийшло. З організацією занять мені допомагали директор коледжу та викладачка мистецтва Gaёlle Hezard. Вона також малює свою першу “Петриківку” . Каже, техніка досить цікава і нова для неї, а заняття з учнями вважає корисними і пізнавальними. Gaёlle Hezard викладачка мистецтва Для них було справжнє збагачення відкрити вашу культуру, українську культуру. І також, технічно, я думаю, вони багато чому навчилися з вами, ви справді багато у чому їх скеровували. І крім того, ви використовували акрилові фарби та якісні пензлі з волосу білки, малювали на полотні, ми цього не робимо на уроках мистецтва в коледжі. Це було новим для них, і я думаю, що це принесло їм користь, для них це було важливо. Разом з дітьми творила і я. Надихали мене думка про перемогу, швидке повернення додому і розквіт Української держави. 6 уроків, вісім годин кропіткої праці. І ось результат. Та це не кінець. Щасливий збіг обставин і винагорода за нашу роботу- участь у Арт-фестивалі. Місто потонуло у мистецтві. Виставкові центри, старі кав'ярні відкрили двері для різноманітних експозицій. Бернард Бонвіль запропонував організаторам фестивалю виставити і наші картини на пОказ. Мене переповнюють неймовірні почуття. 12 картин петриківського розпису намальовані французькими дітьми і моя петриківка представлені на мистецькому фестивалі у Франції. Органызаторка фестивалю Anna Isabelle каже, Петриківський розпис зацікавив тим, що це абсолютно нове мистецтво для Франції. Та й усе українське сьогодні набирає популярності у світі. Anna Isabelle Ginisti, l'organisatrice du festival Чому я прийняла ваші малюнки на фестивалі? Тому що ми намагаємося вийти назовні, на міжнародному рівні. І, звісно, ​​ласкаво просимо на цей фестиваль, щоб представити іншу форму мистецтва. Що мені особливо подобається в цій роботі, так це те, що в запропонованих картинах багато деталей. Це майже малюнок по дереву, дуже гарний, багато дрібних рельєфів, вражаючих деталей, відчувається велика майстерність. 4 дні фестивалю і велика кількість відвідувачів. Вони були вражені поєднанням кольорів і технікою виконання. Кожен міг дізнатися про історію та розвиток Петриківського розпису. Який, до речі у 2013 році організація ЮНЕСКО включила до переліку нематеріальної культурної спадщини людства. Я безмежно вдячна усім , хто допоміг втілити цей проект у життя. І дуже хочеться, щоб кожен, хто не воює зі зброєю у руках, а перебуває за кордоном, прославляв Україну чи словом, чи ділом.