Невільницький плач. Анатолій Парфиненко

Невільницький плач Архів С.Й.Грици Гей, гей, гей, гей, гей, гей! У святую неділеньку Ранім-пораненьку, То то ж то не сизі орли заклекотали, Як ті бідні, нещасні невольники В тяжкій турецькій неволі заплакали, гей! На коліна уставали, Вгору руки піднімали, Кайданами забряжчали, Господа милосердного прохали та благали, гей, гей! – Гей, подай, подай нам, Господи, З неба дрібен дощик, А із низу буйний вітер, Ой хоча би чи не встала на Чорному морі Та бистрая хвиля, Ой хоча би чи не позривала якорів З турецької каторги, гей! Бо вже ж нам цяя турецькая каторга надоїла, Кайданів залізо руки й ноги повривало, Біле тіло козацьке, молодецьке Біля жовтої кості пошмугляло. То ж то тоді паша турецький, бусурменський, Недовіра християнська, Да то ж то він на чердаки сходжає, Сам все добре зачуває Та й на слуг своїх турків-яничар Зо зла гукає, гей, гей! Гей кажу, кажу я вам, Слуги ви мої, турки-яничари, Добре ж ви дбайте, По три пучки колючої тернини Та по чотири червоної таволги В руки набирайте, З ряду до ряду захождайте, Бідного невольника По тричі в однім місці затинайте, Кров гарячу християнську на землю Проливайте. Ой як стали кров на собі християнську Бідні невольники забачати, Стали землю турецьку Клясти, проклинати, гей! Гей, земле турецькая, Віра проклятая, Розлука ти християнська, Та не одного ж ти розлучила, Мужа з женою, брата з сестрою Або ж товариша з товаришем ріднесеньким. Визволь, визволь, нас, Господи, З тяжкої турецької неволі, Всіх бідних невольників, На ясні зорі, на тихі води, Проміж народ хрещений та християнський До батька, до неньки, До родини сердечшної. Вклоняємся тобі батько отамане, Всьому війську запорізькому, На многая літа, Од віку і до віку. Анатолій Захарович Парфиненко (1913-1990) Народився в 1913 р. в с.Покровське Дніпропетровської обл. Виховувався в інтернаті для незрячих, учився грати на бандурі у кобзаря Ф.Кушнерика.