Стомились... / вірш Інелли Огнєвої / Савчик Анна

Автор: Інелла Огнєва Людина має право на утому, На те, щоб не утриматись від сліз, Сховатися від світу в себе вдома Або втікти у тихий темний ліс... Людина не залізна... Вона може Стомитися від всього в якусь мить, До інших стати трішечки ворожа І виказати все, що їй болить. Із осудом не треба поспішати, У душу заглядати їй не слід, Людина має право не встояти, Не втримати на плечах цілий світ. Людина має право на невдачі, На помилки, падіння у житті. І ці моменти слабкості не значать, Що має потонути в каятті. Людині треба просто розуміння, Не осуд і не жалість – співчуття! Не треба в неї кидати каміння, Стомитись може кожен від життя. Не слід казать: "Мені б твої проблеми! Є ті, кому ще важче ніж тобі!" Це вірно, та душа у всіх окрема, Не слід усіх судити по собі. Ми люди - ми не роботи залізні, Ми можемо стомитись в якусь мить, Причини можуть бути зовсім різні, Людину треба просто зрозуміть. Хтось може крикнуть в запалі щось грізно, А потім шкодувать за ті слова. Пробач йому – людина не залізна, Усі ми робим помилки бува. Щодня в метро, у черзі, чи крамниці Ми бачимо розлючених людей. Здається, їм дай волю посвариться, Сварилися б невпинно цілий день. Але, якщо замислитись, то, може, Усе насправді зовсім навпаки. Стомилися, тому такі ворожі, Чому б не простягнути їм руки? Згадайте, чи самі ви не робили У запалі, в образі щось таке, Що стримати у мить ту не зуміли, Щось геть на вас не схоже і гірке. Щасливі не кричать тобі у спину, Кричать нещасні – ті, кому болить. Не слід судить людину – бо людина Не втриматися може в якусь мить. Давайте станем трішечки добріші, Розбудимо у серці співчуття, І стануть зразу люди щасливіші, І легшим стане в кожного життя. Давайте будем іншим дарувати Тепло своє, підтримку і добро. І, навіть, коли важко, пам'ятати - Усі ми люди, що б там не було... © Огнєва Інелла Music: ‪@newagepianist‬