Олена Теліга «Поворот» | Марія Гончар #поезія #вірші

ПОВОРОТ Це буде так: в осінній день прозорий Перейдемо ми на свої дороги. Тяжке змагання наші душі зоре, Щоб колосились зерна перемоги. І те, що мрією було роками, Все обернеться в дійсність і можливість, — Нам буде сонцем кожний кущ і камінь У ці хвилини — гострі і щасливі! Подумать тільки: наші села й люди, А завтра прийдемо — до свого міста! Захоплять владно зголоднілі груди Своє повітря — тепле та іскристе! Та звідкись сум зловіщий вітер вишле, Щоб кинуть серце у крижаний протяг: Усе нове… І до старої вишні Не вийде мати радісно напроти… Душа з розбігу стане на сторожі, Щоб обережно, але гостро стежить Всі інші душі — зимні чи ворожі — І всі глибокі поміж ними межі. І часто серце запалає болем, А щось гаряче аж за горло стисне, Коли над рідним, тим же самим полем Зависне інша, незнайома пісня. Чекає все: і розпач, і образа, А рідний край нам буде — чужиною. Не треба смутку! Зберемось відразу, Щоб далі йти — дорогою одною. Заметемо вогнем любови межі, Перейдемо убрід бурхливі води, Щоб взяти повно все, що нам належить, І злитись знову зі своїм народом. Олена Теліга Читає: Марія Гончар ФБ:   / goncharmary