ЖІНОЧА ДУША

Жіноча душа — мов та квітка тендітна, Що тягнеться тихо до сонця й тепла. Вона не розквітне від сили чи крику, Їй ніжність і щирість потрібні щодня. Вона розквітає від доброго слова, Від погляду, сповненого доброти, Від простого й важливого: «Як ти?», Від бажання крізь бурі із нею пройти. Жінка уміє мовчати про втому, Ховати за усмішкою власний біль, Знаходити сили тоді, коли серце Вже ледве тримає її на межі… Тож ви бережіть ту, яка вас кохає, Яка віддає своє серце сповна. Не через слабкість — а через безцінність, Яку в собі носить жіноча душа. І пам’ятайте: найбільша окраса — Не золото й не дорогі намиста. Найгарніша жінка — та, в чиєму серці Живе відчуття, що вона рідна й близька. Бо жінка цвіте не від пишних букетів, Не від гучних і красивих промов. Вона розквітає тоді, коли поруч Живуть повага, турбота й любов. 🖋️Наталія Кульбака #ZarinaZorina Музичний супровід - Володимир Тарасов за допомогою SunoAI