Балада бальконова ( плакала і зітхала )

Місто булькало місто плямкало і котилося із-під ніг Я поклав руку на її тіла клямку натиснув обережно та відчинити не міг На божевільнім бальконі вона тремтіла не відмикалась я підбирав ключі всіх можливих ґатунків а вона з уст моїх текла-стікала крапельками цілунків Плакала і зітхала тіла її сопілка рук моїх не пускала ніг роздвоєна гілка А на тій гілці квіти біліли листя що пахло сонцем-грозою Пташка на гіллі крилами билась накрита моєю рукою Грай сопілонько та не сумної грай в сорочку розпачу вбрана хай молоко твоїх звуків гоїть стебла моєї рани Балькон зненацька в ту мить розгойдало та я нічого зробити не міг — ми разом з бальконом додолу впали і вгрузли в холодний міщанський сміх Дядьки мордаті тітки пузаті нас оточили довкіл а ми в центрі Львова лежали як в хаті і не встидались оголених тіл слова - Млин