Тарас Шевченко "Княгиня" (Читає Петро Бойко)

Княгиня» — одна з перших повістей Тараса Шевченка, написана російською мовою під час заслання в Новопетровському укріпленні. Повість була написана 1853 року й присвячена Броніславу Залеському. Як зазначав Шевченко, повість значною мірою є біографічною й містить яскраво виражені антикріпосницькі мотиви. творі використано окремі сюжетні мотиви й епізоди написаної 1847 року на засланні поеми «Княжна» (мотив нерівного шлюбу, епізоди розгульного життя князя, голоду й пожежі на селі тощо). Порівняно з поемою повість — новий варіант історії руйнування й виродження поміщицької родини, теми, що розроблялася в багатьох Шевченкових творах («Петрусь», «Музыкант», «Несчастный» й інших). Центр розповіді в «Княгине» зміщується з дочки-княжни на матір, життя якої закінчується божевіллям. Сцена божевілля княгині близька до заключних епізодів поем «Слепая» і «Марина». Як і в інших повістях, жорстоким й аморальним поміщикам — князю Мордатову, Катерині Лук'янівні, що занапастила долю єдиної доньки, Шевченко протиставляє «добрих людей» з народу — заможного селянина Степановича, няньку Микитівну, які взяли на себе догляд покинутої доньки княгині. На образі Степановича, як і Якима Гирла (повість «Наймичка»), Тумана (повість «Капитанша»), позначився вплив позитивних героїв повістей Г. Ф. Квітки-Основ'яненка — Наума Дрота («Маруся»), Тихона Бруса («Добре роби — добре й буде»)[4]. В описі села й батьківської садиби на початку повісті Шевченка можна побачити зв'язок з оповідною манерою М. В. Гоголя[5][1].