ЯК ПОЧУЄШ ВНОЧІ... | Іван Франко (НейроЛад — Dark Chamber Pop)

«Се розпука моя, невтишима тоска...» Іван Франко. Легендарна сповідь про кохання, що не знайшло відповіді. Коли почуття стають нічним плачем під вікном, а замість надії лишаються лише муки і сльози. Музика та візуал створені за допомогою ШІ. Канал «НейроЛад» — голос твого болю. Вірш: Як почуєш вночі край свойого вікна, Що щось плаче і хлипає важко, Не тривожся зовсім, не збавляй собі сна, Не дивися в той бік, моя пташко. То не та сирота, що без мами блука, Не голодний жебрак, моя зірко. Се розпука моя, невтишима тоска, Се любов моя плаче так гірко. Так прощай же, прощай, не чекай більш весни, Коли будуть цвісти верболози. І востаннє тобі, замість слів про любов, Посилаю я муки і сльози. Так прощай же, прощай, не чекай більш весни, Будь щаслива, весела, як завжди. Що було — схороню аж у серце на дно… Не шукай між людьми більше правди.