Звільнений з неволі Володимир Труш про погрози розстрілом, зради в полоні та бажання воювати далі

00:00 — Володимир Труш показує розвантажувальну систему, яку з нього зняли, беручи у полон. 00:28 — У травні 2022 року поїхав у Бахмут без військової підготовки. 01:10 — «Відпочивати тут я не хочу». Чому відмовився служити в ТЦК. 01:27 — Про бої з ПВК «Вагнер». 02:01 — Про втрату найкращого друга «Тяпи». 02:58 — «Ви хотіли списати мене? Не про того ця історія». 03:41 — «Цей адреналін — уже в крові, він — як наркотик». 04:13 — «Вони знали, що ми — не їхні, бо ми по дурості наліпили цей жовтий скотч». 05:29 — «Допитали мене першого. Я з правди їм сказав 10%». 06:28 — Володимира Труша кинули у яму із загиблими українськими військовими. 07:06 — «На мене направили три автомати. Стріляли впритул, повний мій силует зробили». 08:46 — Володимир Труш отримав уламкові поранення від FPV-дрона. 09:41 — Восьмеро росіян годину вчиняли над Володимиром Трушем фізичну розправу. 11:00 — «В той час я думав: ви трошки запізнилися». Володимира Труша оглянув лікар. 12:26 — «Нам запропонували працю на свіжому повітрі». 13:03 — «Брехав їм я все. Єдину правду, яку сказав, — це свої особисті дані». 13:54 — «Катуйте, ріжте, вбийте, але я ніколи не перейду на бік р*сні». 14:40 — Фізичні розправи відбувалися «згідно з годинником». 15:12 — Деякі полонені здають один одного за каву, чай і краще ставлення. 16:16 — «Не вірив, що везуть на обмін, бо не кажуть абсолютно нічого». 17:53 — «Зовсім інший запах повітря». Про те, як опинився на українській землі. 18:24 — Володимир Труш забув, як звати маму. 19:35 — Іванна Труш про те, як дізналася, що син — у полоні. 20:02 — Іванна Труш говорила до фотографії сина. 20:56 — «Я почула слово "координаційний штаб" і зрозуміла, що це — моя дитина». 21:52 — «Для мене кожна нагорода — це біль». 22:53 — «Вони прожили зі мною цей термін». 23:16 — «Полон вчить стійкості, мужності й цінності слів». 23:51 — «М*скаля ми знищимо з посмішкою на вустах». «Мені сказали залізти у яму з нашими «двохсотими», я і заліз» — так пригадує третій день у російському полоні 27-річний військовий з Бурштина Володимир Труш на позивний Малюк. На початку повномасштабного вторгнення чоловік пішов захищати Україну, бо «не міг відсиджуватися у тилу». У червні 2024 року в Часовому Ярі на Донеччині він з двома побратимами помилково зайшов на російські позиції й там потрапив у неволю. 19 березня 2025 року під час обміну боєць повернувся з полону. Про бої з «вагнерівцями», зламані ребра та зради у полоні, а також про бажання повернутися на службу Володимир Труш розповів Суспільному. Instagram:   / suspilne.ivano_frankivsk   Telegram: https://t.me/suspilneivano_frankivsk Долучайтеся до спільноти у Viber: https://bit.ly/3aiJQzV Політика взаємодії з аудиторією на цифрових платформах АТ "НСТУ": https://bit.ly/3ddHyB8