Артем Лоїк - Маніфести

ПІДТРИМКА ТВОРЧОСТІ: карта: 4627 0557 1018 3038 🎙️ https://www.buymeacoffee.com/artemloik Сторінки в соціальних мережах: instagram: @artemloik facebook: @loik1989 telegram: https://t.me/artemloikofficial Текст: Життєве соло на зразок Ференца Ліста, шукаю слово, хоч зарікся в мак не лізти, просто як мінімум живу максималістом, не цілюсь в музу, а палю по-сомалійськи! Ми стоїмо, як ті спартанці проти персів! Лоїк в люстерці той самий і ще не стерся, та крила із лопаток не ростуть, як не уперся б, якщо лопатка залишається одна — саперська. Ей, українці, може, знайдемо хвилину, і заспіваємо про зламану калину, яка хилилась, та її дехто зламав й пустив на дрова в чиюсь віллу. Як? — За «нал»! Ми всі тут Гензелі уперті і затерті, та під ногами не розкидані цукерки, бо міну називати в лісі так, — затяжко, хіба з натяжкою — натягнуту розтяжку! Вона докине нас невинних в піднебесся, поки докине нам новини плідна преса! Варюсь у цьому, тому нахер мені фести, бо я складаю не хіти, а маніфести! Тому не треба підключати монітори, я на артиста в собі видав мораторій! Для шоу-бізнесу чужий, немов латина, і це кінець для репера, початок для людини! А якщо суто між нами чоловіками: чому ми опускаємо наше чоло віками? Тут не до камер від ГБ і не до карми, тепер з АК, бо слухали Вітю АК ми! Тож пливемо на місці досі, — в ямі якір! Війна іде під Басту і частушки від Міягі! Хоч ми у пікселі, ми трушні, ми вояки, та досі в адідасі від тітушки — ми ніякі! Все починається, напевне, з голови, брат, і це не вибрик мій, а особистий вибір! У мізках запрацюють звивини, бо клеми я під'єднав, як магазини в АКМи! Але гундосять знову кволі черепи ці: «Нам треба мова, наче колір черепиці!» І все сидять, як у Платоновій печері… Не бачать кров, — то просто помідори чері… Вони докинуть нас невинних в піднебесся, поки докине нам новини плідна преса! Варюсь у цьому, тому нахер мені фести, бо я складаю не хіти, а маніфести! Тому не треба підключати монітори, я на артиста в собі видав мораторій! Для шоу-бізнесу чужий, немов латина, і це кінець для репера, початок для людини! Тут скільки вати у тилу, як у Нечуя- Левицького у «Хмарах», тому нас ніхто не чує! День за вікном, але чомусь усі ночують, не прокидаються, поки я тут віршую чи воюю, чи насправді вже давно і сам не знаю! Але уперто виліз в травень сам із «маю»! Розбив таблиці, панове, та просинаюсь і йду як Мойсей по-новій по Синаю!