ВІТАЛІЙ КОРСУН - ЗБЕНТЕЖЕНА ДУША

Напевно це той момент, коли я попрошу спочатку прочитати вірш, а вже потім послухати пісню. Чому? Бо на мою нескромну думку, гарний поет може закінчити вірш у два способи - несподіваним висновком (крапкою чи знаком оклику - в емоційному значенні, а не через пунктуацію), або ж підвести до настільки очікуваного логічного фіналу, що замість останнього несказаного слова можна ставити три крапки, але читач і так все зрозуміє! Знайомтесь: ЗБЕНТЕЖЕНА ДУША Мій шлях вперед накрив туман густий, Миша́ча метушня, порожня пристрасть часто… А я – бентежність стримую в душі, Й шукаю спокою, й, можливо, дрібку щастя… У Долі всі стежки немов навмисно злі, Лиш зрідка можуть здійснюватись мрії… А я – бентежність стримую в душі, Й шукаю тут любов, й, можливо, розуміння… Розбите дзеркало. В нім образ бачу твій. Він тут і … ні! То – є, то, вмить, пішов!.. А я – бентежність стримую в душі, Й тебе шукав, й, можливо, що… …можливо… https://arkush.net/book/42837